HISTORY.INF.UA

Правова хвилинка до Всесвітнього дня прав людини

 

Мета:  

•     сформувати уявлення  про свято Всесвітній день прав людини

• поглибити знання учнів про права і свободи людини та права  дитини;      

•    сформувати уявлення у учнів про міжнародні нормативно-правові акти щодо прав людини ( Декларацію прав людини, Конвенцію про права дитини);

• виховувати в учнів високу правову культуру; переконання у необхідності дотримання законів.

     Учитель: Добрий день! Чи знаєте Ви що сьогодні святкує весь світ? Сьогодні зі мною прийшли учні 9 класу. В цьому році вони почали вивчати новий предмет – правознавство і вже готові поділитися з Вами своїми знаннями про свято. Тож зустрічайте учнів 9 класу, які проведуть для Вас «Правову хвилинку»

  1-й учень: Сьогодні Всесвітній день прав людини. Людина — найцінніший скарб. Кожен із вас — неповторна особистість, людина, яка живе сьогодні і саме такої більше на цій землі не­м    ає, не було і ніколи не буде. Видатний поет В. Симоненко так написав про неповторність кожного:

     2-й учень:   

 Ти знаєш, що ти людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої—одні.

Більше тебе не буде

Завтра на цій землі.

Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди

Добрі, ласкаві та злі.

Сьогодні усе для тебе:

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба —

Гляди ж не проспи!

Боти на землі — людина,

І хочеш того чи ні —

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

       3-й учень: Пройшло не одне тисячоліття, поки людство зрозуміло цю істину. Протягом багатьох віків складалися обов'язкові правила поведінки людини.

10 грудня 1948 році Генеральна Асамблея ООН проголошує «За­гальну декларацію прав людини». У ній вперше в історії людства, історії міжнародних відносин були визначені головні права й свободи людини. Відтоді ми святкуємо Всесвітній день прав людини. А які ж права закріплено в цій декларації?

         4-й учень: Це право кожної людини «на життя, на свободу і на особисту, недоторканність». Також наголошується, що «ніхто не повинен бути у рабстві або у підневільному стані», зазнавати тортур або дії, що принижують людську гідність (безпідставного арешту, вигнання). Право на захист, на недоторканність житла, таємницю листування, захист честі та репутації.

Декларація визначає політичні й громадянські права та свободи людини: на свободу думки, совісті й релігії, свободу переконань та їх виявлення, свободу зборів і асоціацій, право брати участь в управлінні своєю держа­вою. Саме на цих правах базується загальне й рівне виборче право при таємному голосуванні. Право «без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності та релігії створювати сім'ю та одружуватись, право вільно пе­ресуватись, володіти майном».

          5-й учень: Основним принципом Декларації є принцип рівноправ'я. Всі люди «народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах» — наголошує 1-а стаття Декларації. І це не зале­жить від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, майнового, ста­нового або іншого становища. Всі люди рівні перед законом і мають право на захист законом.

         6-й учень: А тепер ми розповімо те, що безпосередньо стосується Вас – дітей. Адже права дитини – це окрема категорія прав. Діти – майбутнє кожної держави, тому кожна держава піклується про дітей.

      1-й учень: Сьогодні майже 250 млн. дітей у світі животіють, займаючись тяжкою працею, жебрацтвом, пограбуванням. Близько 30 млн. дітей не мають можливості відвідувати школу. Щороку від хвороб помирають більше 5 млн. дітей. Набули поши­рення торгівля дітьми, використання дітей, від яких відмовилися батьки, для пересаджування органів.

         2-й учень:В Україні три чверті дітей — це діти з хронічними захворюваннями. У нас з'явився новий тип дитини — «діти вулиці». Пояснюючи своє пере­бування на вулиці, діти зазвичай називають сімейні негаразди та небажан­ня відвідувати школу. Основний загал таких дітей закінчили 3—4 класи, тобто початкову школу. Серед них найбільший відсоток неповнолітніх зло­чинців, наркоманів, торгівців наркотиками.

         3-й учень: У 1959 році було прийнято Конвенцію про права дитини. Відповідно до статті 1 Конвенції про права дитини дитиною вважається кожна людина до досягнення І8-річного віку. Права дитини — це певні спеціальні можливості, необхідні людині віком до 18 років для існування і досягнення зрілості. Кожна дитина; незалежно від раси, статі, мови, релігії, національності, майнового стану, стану здоров'я, має рівні права з усіма іншими дітьми.

Які ж спеціальні, додаткові права, що не мають дорослі люди, є в дитини?

           4-й учень: Держави-учасниці Конвенції зобов'язалися забезпечити такі права дитини:

 

• право на життя, на виживання і здоровий розвиток;

• на ім'я та набуття громадянства;

• право знати своїх батьків і право на їх піклування; право на збереження індивідуальності;

• право не розлучатись з батьками всупереч їх бажанню;

• право на возз'єднання з сім'єю, що перебуває в іншій державі;

• право залишати будь-яку країну і повертатися у свою країну;

• Право на захист у разі незаконного переміщення та неповернення із-за кордону;

• право вільно висловлювати свої погляди з усіх питань;

5-й учень:

• свободу думки, совісті, релігії;

• свободу асоціацій та мирних зборів;,

• право на повну інформацію, що сприяє благополуччю дитини, право на користування послугами системи охорони здоров'я;

• право на охорону сімейного та особистого життя;

• право користуватися благами соціального забезпечення;

• право на освіту,

• право на захист від економічної експлуатації;

• право на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами і психотропними речовинами, від усіх форм сексуальної експлуатації і сексуальних розбещень;

• право на гуманне поводження, на захист від незаконного чи свавільно­го позбавлення волі.

 

6-й учень:                     Хоча ми всі ще школярі,

Та в нас закон є і права.

І ми навік запам'ятали

Із декларації слова:

Всі діти вільні і всі рівні,

І треба дружно всім нам жити.

Тож, ми із школи ще вчимося

Всіх поважати і любити.

                                 Права дитини вивчимо сумлінно.

Це так потрібно, так важливо

Напевне знати в наші дні,

Коли із нами справедливо

Вчиняють, а коли і ні.

Тож прочитай, завчи напам'ять,

Порадь їх друзям і батькам.

Права дітей всім треба знать!

Учитель: Якщо вам потрібна допомога або серйозна порада, якщо порушені ваші права, у нашому селищі ви можете звернутися до:

• дорослих осіб, яким довіряєте;

•  педагогів школи;   

• психологічної служби за телефоном довіри;

• служби у справах неповнолітніх;

• центру соціальних служб для молоді;

• опікунської ради (селища, району);

• громадських організацій, що опікуються проблемами порушення прав дитини;

• міліції за телефоном  102.

Дякуємо за увагу! До побачення!

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Шлях Конституції України

Мета заходу:  збагатити  і закріпити  знання  учнів  з  історії  України  та  правознавства з даної теми,  сприяти  усвідомленню   учнями   відповідальності  за майбутнє  нашої країни, формувати   активну  життєву  позицію;

        спонукати  учнів  до самовиховання  і самовдосконалення,  виховувати  високі морально-етичні   якості, патріотизм   і  любов  до  своєї  Батьківщини, бережливе  ставлення  до  власного  життя  та інших  людей,  почуття  власної  гідності, відповідальності;

        сприяти  поширенню   бажань  поглиблювати  свої  знання,  умінь  мислити,  висловлювати  свою  думку,  розвивати  навички    практичного  мислення.

Обладнання  та  наочність:

1. ноутбук,  проектор;

2. фішки    

ХІД  ЗАХОДУ

•    Не соромлюся слів я сьогодні високих.

Я освідчуюсь: буду довіку любить!

Конституція — сонце моєї епохи!

Конституція — щастя моєї доби!

1. Вступне слово викладача:   Вся історія людства – це історія  воєн, революцій, повстань.  В такі  часи найчастіше тяжких страждань  зазнавали прості люди. Саме тоді чимало людей  у світі  усвідомлювали необхідність об’єднання для захисту своїх прав.  Сьогодні ми  прослідкуємо  історію розвитку  конституції  України  різних  часів,  особливо ХХ століття, її значення і необхідність. А потім на Вас чекає вікторина, де буде виявлено кращого знавця історії Конституції України.

2. Демонстрація слайдів з коментарями вчителя:

Слайди з 1 по 4

 Термін «конституція» похо­дить від латинського слова «соnstitutio», що означає «устрій», «встановлення». Так імену­валися деякі з актів, проголошуваних римськими імперато­рами. Застосування терміна «конституція» в сучасному його розумінні пов'язане з пізнішими часами — з епохою буржуазних революцій, коли інтереси ново­го класу диктували нагальну потребу особливого правового захисту найважливі­ших інтересів молодої буржуазії.

     Першою конституцією в су­часному її розумінні була Кон­ституція США, прийнята в 1787 p., яка діє й досі. Це найстабільніша конституція в світі — більш як за 200 років існування до неї було внесено лише 27 поправок.

Давайте прослідкуємо за історико-правовими аспектами становлення Конституції України.

Слайди з 5 по 32

Слово вчителя:  Український  народ  у перший державний період (княжа Україна-Русь) не мав власного писаного закону конституційно-державного характеру.  Звичаєве право було єдиним  джерелом правних норм у переддержавну епоху, а також  протягом першого періоду  української державності.

В часикняжої України-Русі найважливішоюпам’яткою , що зберегла давнінорми звичаєвого права, була «РуськаПравда»(термін«правда»означає - закон).Оригінал цього документуне зберігся.

       

Боротьба козаківза волю супроводжуваласяуніверсаламиі літописцівписалив документи легенди про існуванняКонституції Богдана Хмельницького.Поза тим час прийняттяпершої у світі Конституції не забарився.

Гетьман Пилип Орлик 5 квітня 1710 року оголосив «Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорізького», якібули прийнятіу Бендерахі є першою Європейською конституцією в сучасному її розумінні.Це був договірміж гетьманомта військом Запорізьким (народ України).Конституція складається з преамбули та 16 параграфів, де сформульованіголовні принципи побудови держави.                Становлення Української держави  було зумовлено попередніми етапами  національного відродження  та політичними процесами. З часу створення Центральної Ради  (4березня 1917 р.)  почався процес розбудови інститутів державності.  Першим актом законодавчого характеру був  І Універсал,  який проголосив необхідність вироблення власних законів  і самостійного порядкування на своїх землях. Після узгодження українсько-російських відносин  делегацією на чолі з Олексієм Керенським 11 липня 1917 року  і дискусії стало прийняття  ІІ Універсалу Центральної Ради. 

Після жовтневого переворотув Петроградіта фактичновідрив від Росіїзаконодавчо зафіксував ІІІ Універсал,оголошений 7 листопада1917 року, що став першим актом конституційного характеру Української держави, який передбачавшироку програмуполітичних та соціально-економічних перетворень. А Українастала Українською Народною Республікою.

Після прийняття ІV Універсалу від 9 січня 1918 р.  було проголошено самостійність  і незалежність України  і який став законодавчою основою нової держави та визнав  необхідність прийняття Конституції.    На останньому засіданні Центральної Ради 29 квітня 1918 р.  було заслухано й ухвалено  проект Конституції УНР. 

•  

Слідом за КонституцієюСоюзу Радянських Соціалістичних Республік1936 року,ХІV Всеукраїнський з’їзд Рад затвердив Конституцію  Української Радянської Соціалістичної Республіки (1937 рік).

Нині діюча Конституція прийнята Верховною Радою України28 червня 1996 року. Згідно із Законом України № 2222-ІV від 8 грудня 2004 року  до Конституції України були внесені зміни. Конституційний  Суд України   30 вересня 2010 року вирішив  визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Закон України „Про внесення змін до Конституції України“ від 8 грудня 2004 року № 2222–IV у зв’язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття. Конституція є важливим політико-правовим документом, спрямованим перш за все на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя. Вона складається з преамбули  і чотирнадцяти розділів, у яких об’єднана 161 стаття.

1. Вікторина:

1. Що в перекладі з латинської означає слово «конституція»?

2. В яких країнах з’явилися перші не писемні конституції?

3. Де з’явилась перша писемна конституція?

4. Який документ регламентував правове життя в Київській Русі?

5. Хто був автором цього документу?

6. Скільки редакцій «Руської  правди» існувало?

7. Що таке магдебурзьке право?

8. Які міста України мали таке право?

9. Хто був автором першої конституції на теренах України?

10.  Коли це було?

11. Скільки універсалів прийняла ЦР?

12.  Який універсал проголошував незалежність України?

13.  Чи вступила в дію конституція Центральної Ради?

14.  Скільки конституцій було в Україні за радянські часи?

15.  Ким було прийнято конституцію незалежної України?

16.  Коли було прийнято конституцію незалежної України?

17.  Скільки статей водять до Конституції України?

18.  Що таке конституція?

19.  Навіщо державі потрібна конституція?

Учні за правильну відповідь на запитання отримують фішки. За кількість фішок визначається кращий знавець історії конституції України в школі та класі.

Слайд 33

 

Слово вчителя: Дякуємо за увагу! На все добре!

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

 

Бесіда «Коса- дівоча краса»

 Мета:Збагатити знання учнів творами поетів, письменників, які описували красу української жінки, вчити доглядати за своїм волоссям; виховувати почуття охайності, краси, гордості за рідний народ, за його традиції.

 

Учитель. Сьогодні ми поведемо розмову про звичайне і незвичайне — про волосся, про наші коси.

1-й ведучий. Волосся. Воно — симфонія. Шовкове неслухняне, золоте, кольору спілих каштанів, кільки поетичних слів присвячено волоссю! А задумувалися ви над тим, для чого воно потрібне?

2-й ведучий. Волосся дане нам не просто для маси. Як стверджують учені, волосся — зв'язок зі космосом, воно не тільки накопичує енергію, а зберігає інформацію

1-й ведучий. Існує легенда, що до гріхопадіння навколо голови людини  був німб, а волосся не було. Говорять, що голова пралюдини була покрита чимось схожим на пушок, який ми бачимо на голові новонародженого малюка. Коли людина пізнала в гріх, то проміння космічної енергії навколо голови потяжчали і перетворилися у волосся. Волосся є ланцюжком між людиною і небом до того часу, поки вона знову не підніметься на свій небесний рівень розвитку

2-й ведучий. Кожен народ по-різному ставився до волосся. Наприклад, тібетські мудреці не стриг­лися і не голилися, а заплітали косу. Довге во­лосся вважалося натхненням для творчості. Сила Самсона також була у волоссі, це говорить про те, що волосся несе в собі фізичні властивості. Коха­ний брав пасмо волосся нареченої, вирушаючи в далеку дорогу, і відчував, що незримий контакт дійсно існує. А в Київській Русі за вирваний жмут волосся накладали великий штраф — більший, аніж за покалічену ногу.

Учитель. Перенесімося у свою країну і поговорі­мо про нас — українців. Україна... В одному вже тільки цьому слові бри­нить ціла музика смутку і жалю. Україна — краї­на щастя і краси, журби і печалі. Саме той незви­чайної вроди шматочок землі раю, яким наділив Бог козаків — то наша ненька-Україна. Саме та земля, що пахне медом, то наша українська, саме наші води на молоко цілюще схожі... А які пісні заливають небесні видноколи — все то наше, рід­не, українське. І скільки б не зазіхали нечестивці на неньку-Україну, скільки б не хотілося їм зло­мити чи підкорити, поставити на коліна україн­ців — ніколи Надовго їм це не вдавалося. Бо прекрасний він, наш люд, в любові до отчої землі, величний у бою за рід­ну неньку, зачаруєшся його вродою в праці і радості, його звичаями і обрядами. Серед багатства неперевершеного обрядодійства величне місце нале­жить нашому національному одягу. Та скільки б ви не намагалися, а ось уявити українку без її чарівної коси, без вінка, кісника не зможете. Отже, нашу виховну годину і присвячуємо тій святій окрасі українок — дівочій косі.

2-й ведучий. У народі існує й досі уявлення, що дитину не можна стригти до року: хворітиме на голову, не ростиме волосся. Отож на першу річни­цю запрошують гостей і роблять пострижини.

 1-й ведучий. Після пострижин за косами дів­чинки ретельно стежили: розчісували, змивали в пахучих травах: світлі — ромашкою, щоб сонечком світилися, медом пахли; шавлією та м'ятою — тем­ні, щоб пахли загадково і звабно; любистком, щоб хлопців чарували.

Конкурс для хлопців. Хто швидше заплете дівчинці косу.

2-й ведучий. На Гуцульщині дівчину заплітають тоді, як їй сповниться 6 років. Для цієї церемонії запрошують «сахнівну» — жінку, що нале­жить до близької родини. «Сахнівна» заплітає волосся на голові дівчинки навхрест, беручи жмут волосся спереду, ззаду від право­го вуха і від лівого. Зв'язуючи всі чотири кінці на середині голови, сахнівна промовляє: «Як зв'язую все волосся на тобі, аби ся трима­ло з усіх чотирьох боків, так аби ся в'язали з усіх боків парубки, дідицькі сини та й котрі найстар­ші парубки у краї, котрий тебе уздрить, то так аби ся за тобою умлівав, як  риба за водою». Існує українське прислів‘я «Яка коса, така й краса».

1-й ведучий. Тому дівчата завжди в Україні ходили з непокритою головою, як ознака дівочої честі, їхньої порядності, культури, ознака дбайливості, цнотливості. Втративши честь, дівчина покривала голову хусткою, а звідти і назва — по­критка. В Україні-Русі був звичай: якщо хлопець накинув на голову дівчини намітку — вона ставала йому дружиною.

Пісня «Горіла сосна-палала»

2-йведучий. За негідну поведінку в українських селах парубки силоміць обрізали дівчині косу. І це буда велика ганьба.                            

1-й ведучий. Як бачимо, дівоча коса-то ознака дівочої честі і гідності, чарівності наших дівчат. Щоб пересвідчити вас у цьому, пропонуємо розглянути зачіски наших дівчаток.

Коси, коси, чом вас зараз

Так рідко носять?

Чи дівчатами немає часу,

А чи вже заплітати ліньки?

Ви ж одвіку були окрасою

Гордовитої України.

Учитель. Дійсно, нині багато дівчат, нехтуючи косою, не хочуть її доглядати. Коса стала рідкіс­тю. Але пам'ятаймо: мода на косу рано чи пізно повернеться, бо в цьому традиція народної ети­ки, що символізує глибокий дух дівочої цноти. Адже, що не кажіть, а є принада у дівочій косі до пояса.

Учитель. Тож, може, для вас, дівчатка, за ваші коси юнаки ще скажуть:

Я тобі, моя чарівна вишне,

Сам троянди в коси заплету.

Встану рано-вранці на світанку

Та й нарву я квітів запашних.

Що є краще за дівочі коси,   

Ще й троянди, вплетені у них?

І хай як не змінюється мода, а останнє наше слово до вас, дівчатка: не поспішайте відрізувати кіс, повірте, що довга дівоча коса — це
особлива зваба, в ній щось ніжне, щемливе, священне!

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Україна – наш спільний дім

Мета: ознайомити учнiв з основними державотворчими подiями становлення   

            незалежностi України, її досягнень за останнi роки, життя рідного краю,

        ознайомити учнів із національними символами України – Прапор,  Герб,

        Гімн, народнопоетичними, символами; сприяти формуванню ціннісного  

        ставлення до держави, національної свідомості школярів, вихованню почуття

        патріотизму.

Вступне слово вчителя: Доброго дня! Цього року Україна святкує 20-рiчницю державної незалежностi.

Вірш "Живи, Україно"

Живи, Україно, живи для краси,

І сили, і слави, і волі.

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

Довіку тебе не скують ланцюги

І руки не скрутять ворожі,

Стоять твої рідні сини навкруги

З шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі на шаблях

І жити, і вмерти з тобою,

 І рідні знамена в кривавих боях

Ніколи не вкрити ганьбою.

20 років для держави – це невеликий термiн, адже багато країн Европи існують вже понад століття. Тож Україна – це молода, незалежна, демократична держава. Давайте пригадаємо як це було? Увага на екран…

Перегляд слайд-шоу

Розповідь вчителя:1991 рік став визначальним у проголошенні незалежності України. Після ухвалення народними депутатами Акту про проголошення незалежності України це рішення підтримав і народ. На референдумі у грудні 1991понад 90% населення виказало підтримку уряду, висловилось за вихід країни зі складу СРСР. Тоді ж було обрано і першого Президента України, ним став Леонід Кравчук.

     Насиченим був для долі держави на події і 1994 рік. Цього року Україна відмовилась від атомної зброї. На Зимовій Олімпіаді чемпіонкою з фігурного катання стала 16- рiчна українка Оксана Баюл. Другим Президентом України було обрано Леоніда Кучму.

     У 1997 роцi вiдбувся перший полiт українського космонавта часів незалежності ним став Леонід Каденюк.

    30 грудня1999 року в Україні було відмінено смертну кару.

     У 2002 році зафіксовано зріст народжуваності, народилося більше 390 тис. малюків. У наступному році вперше прийняла участь у Евробаченні її представником став Олександр Пономарьов з піснею «Аста ла віста» він посів 14 місце.

2004 - рік перемог, окрім Руслани, Україну уславили боксер Віталій Кличко, плавчиня Яна Клочкова, футболіст Андрій Шевченко.

У 2005 Київ приймав Евробачення. На кінофестивалі у Каннах фільм Iгора Стрембицького «Подорожні» отримав золоту пальмову гілку.

2007 року сталася найбільша аварія на шахті, як в роки незалежної,так і радянської України – на Донеччині – шахта ім. Засядька, де загинуло 106 шахтарів.

У 1992 році було затверджено і державні символи нашої держави. Давайте їх пригадаємо…Увага на екран

Перегляд слайд-шоу

Вірш підчас демонстрації Державного Прапора

Здійнявся вперше він над Галицько-Волинським

Князівством, що відтак об'єднує під ним.

Ще й землю Київську наперекір дрібним

Сваркам і всупереч загарбникам чужинським,

Із воєводою Дмитром, як побратим,

Боровся мужньо він над орденом Добжинським

Під стягом переміг небесно-степовим.

У синім кольорі була ознака миру,

А в жовтому народ плекав велику віру.

Вірш "Тризуб" підчас демонстрації Малого Герба України

Тризуб як сокіл, що іде в піке,

Облюбував собі на лавах Рюрик.

І віщий князь Олег на вежах бурих

            Лишав його зображення стрімке.

           На печенігів, половців у шкурах

            Цей герб наводив жах - було й таке! -

            І дерево життя змогло винке

Не вимерзнути в холодних кучугурах.

Сам Олександр здіймав Тризуб увись,

                     Як з півночі посунули колись

                     Навали шведів і тевтонів сила,

    І коли схрестились грізно меч і спис,

А для наук йому розправив крила

           Засновник Академії - Могила.

Вчитель: Прошу всіх підвестись – звучить державний Гімн України

Гімн України

Вчитель: Прошу сідати. 15 січня 1992 року Президія Верховної Ради України затвердила музичну редакцію гімну України, автором музики якої є М.М.Вербицький. Слова П. Чубинського було затверджено лише через 11 років. Окрім державних символів є ще національні, які також шануються на Батьківщині. Назвіть їх, будь ласка.

Учні називають символи

Перегляд слайд-шоу

Вчитель: Рушник. Він пройшов крізь віки. І хотілося б, щоб цей символ завше прикрашав нашу оселю, був ознакою великої любові і незрадливості.

В українців, як і в багатьох народів світу, є свої улюблені рослини-символи. Це тополя, барвінок, вишня, верба, калина... Правду каже при­слів'я: "Без верби і калини нема України". А ще народ каже: "В'ється, як барвінок", "Там криниця, де вербиця", "Дівка, як верба: де посадиш, там і прийметься", "Не скрізь там вода, куди хилиться верба", "Зігнувся, як верба над водою", "Де не повернешся, золоті верби ростуть", "На вербі груші, кислиці на осиці".

З давніх-давен український народ опоетизовував тополю, калину, цей цілющий

кущ. Ось деякі постійні народні порівняння:

Високий, як тополя.

Гнучке, як тополя.

Дівка, як тополя.

Пряма, як тополя.

Одинока, як тополя у полі.

Струнка, як тополя.

Гарна, як калина.

Розцвіла, як у лузі калина.

Розцвіла, як калина.

Стоїть, як калина при дорозі.

Цвіте, як калина.

Які ви знаєте пісні про калину, тополю? Оголошується конкурс на кра­щого знавця народної пісні! Переможе той, після кого вже ніхто не назве жодної пісні.

Учень, який згадав пісню про калину чи тополю, повинен проспівати один куплет. Присутні підхоплюють мелодію

Вчитель: Україна – багатонаціональна держава, де поряд з українцями проживають росіяни, поляки, білоруси, греки, вірмени, молдовани та ще безліч націй. Україна – наш спільний дім. Вона складається з 24 областей та Автономної республіки Крим. Кожен регіон має свої особливості у національному костюмі. Давайте подивимось…

Перегляд слайд-шоу

Вчитель: Всі ми різні, але нас єднає наша держава, тільки з любов’ю до Батьківщини ми можемо зробити Україну квітучою, розвинутою,заможною країною.

Вірш В.Сосюри «Любіть Україну»

Ост. слайд «Дякуємо за увагу»

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Інформація з народознавства

Батьківщино, земле рідна, земле

Сонячна і хлібна, ти навік у нас одна.

Ти, як мати, найрідніша,

Ти з дитинства наймиліша,

Ти і взимку найтепліша –

Наша отча сторона!

Державні і національні символи України

Державна символіка — офіційні емблеми держави, що зображуються на печатках, бланках державних органів, грошових знаках тощо; встановлюються конституцієюдержави.

Невід'ємним елементом суверенної держави є державні символи. Державні символи — це встановлені Конституцією або спеціальними законами особливі розпізнавальні знаки конкретної держави. Державна символіка уособлює державний суверенітет України, верховенство та незалежність влади. Образи Державного Прапора, Державного Герба та Державного Гімну символізують українську державність і конституційні цінності України, традиції та культуру українського народу. Вони є основою історичної свідомості українців, процесів українського державотворення.

Герб - символічний знак, своєрідний  ключ до історії роду, міста, держави.

Наш герб - тризуб,

Це воля, слава и сила;

Наш герб - тризуб.

Недоля нас косила,

Та ми зросли ми є,

Ми завжди будем.

Добро і пісню

Несемо ми людям

 

Українські вчені-історики довели, що українська державна символіка бере свій початок від часів Русі-України. Встановлено, що малий Державний Герб  України був родовим знаком князівської династії Рюриковичів і карбувався на монетах князя Володимира Великого. Різні покоління українців по різному пояснюють, що відображено в тризубі. Триєдинство життя: Батько, Мати і дитина. Вони символізують собою Силу- Мудрість- Любов. В християнстві цей символ пояснювався як Бог – Отець, Бог – Син, Бог – Святий Дух. Де хто в тризубі бачив птаха-сокола в польоті. Інші читали слово "воля".

Прапор-це символ державної та національної незалежності. Стаття 20 Конституції України присвячена державним символам нашої держави."Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).Державний Гімн України — національний гімн на музику М.Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюється спеціальним законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Столицею є місто Київ." 

Жовтий (золотий) і синій кольори використовувалися на гербі Руського королівства 14 століття. Вони також вживалися на гербах руських земель, князів, шляхти і міст середньовіччя і раннього нового часу. У 18 столітті козацькі прапори Війська Запорозького часто вироблялися з синього полотнища із лицарем у золотих чи червлених шатах, із золотим орнаментом та арматурою. 1848 року українці Галичини використовували синьо-жовтий стяг як національний прапор. У 1917–1921 роках, під час української революції, цей стяг був державним прапором Української Народної Республіки й Української Держави. 1991року, після розвалу СРСР, цей прапор де-факто використовувався як державний стяг незалежної України. 18 вересня 1991року Президія Верховної Ради України юридично закріпила за синьо-жовтим біколором статус офіційного прапора країн. 23 серпня в Україні щорічно відзначають День державного прапора.

Гімн - урочистий музичний твір, символ національної та державної єдності. 

Слова палкі, мелодія врочиста,

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста –

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна,

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

Окрім державних символів повага до яких є обов"язком кожного громадянина України, є ще символи національні - вони не визначені в Конституції чи законах держав, ці символи своєрідні для кожної держави, складалися у народній уяві віками, національні символи - це символи-обереги. До національних символів України належать: рушник, вінок, калина, верба, хліб та багато інших. 

Прислів"я про рушники:

На рушник стати – навік друга мати.

Хата без рушників — родина без дітей.

А хто теє відерце дістане, той зі мною на рушничок стане.

Дала один, дала другий, на третьому стала, а четвертим, білесеньким, руки пов'язала…

«Не лінуйся, дівонько, рушник вишивати — буде чим гостей шанувати».

Багато пісень присвячено рушникам. Найбільш відома "Пісня про рушник":

Рідна мати моя, ти ночей не доспала

І водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Кольори, які використовували у вишивці, мали своє значення. Червоний – кохання, золотий - боротьба, чорний – печаль, горе, смерть зелений – весна, життя, оновлення.

Для дітей існували спеціальні рушники для дівчаток - рушнички-росяночки. Рушники для хлопчиків називали грайликами.

Вірш Валерія Кулика “Розмова з сином”

В степу материнка цвіте – відцвітає, на вітрі досвітньому,

А мати щаслива дитя пригортає і чайка у ранішнє небо зліта.

Мати: Сину, коханий, мій сину, мамине слово шануй!

Сину, люби Україну, як неповторну весну!

Син: Мамо, квітневим туманом полечко – поле світа….

Пісню твою, моя мамо, я пронесу крізь літа…..

Мати: Візьми, мій соколику, в далеку дорогу

Батькувську надію і віру, й любов….

Тужитиме серце за отчим порогом,

Та радість прилине, як ластівка, знов.

Мати: Сину, рідненький мій сину.

Понад усе у житті маєш любить Україну,

Ниви її золоті!

Син: Мамо, цю землю багату я, мов любов, збережу –

Стану врочисто і свято на заповітну межу…

Любов материнська всесильна, безкрая…

Батьківська надія – зоря пломінка…

В степу материнка цвіте відчвітає… Пора світанкова…. Дорога стрімка

Вінок

Хто вміє віночок вити —

Той вміє життя любити.

Який вінок — такий голосок

Квіти, які вплетали у вінок

Хрещатий барвінок – зелена земля,

Це квітка блакитна – символ життя.

 

Ромашка і безсмертник дають здоров'я людям.

Із них відвари роблять, щоб діток напувать.

Це квіти скрізь впізнаєш, вони ростуть усюди

І нам допомагають всіх хворих лікувать.

 

Калина символ краси і дівочої вроди.

Мак – символ печалі й туги.

Листя дуба символ – сили.

 

А ці рожеві квіти вишневі, яблуневі

Вплітать в вінок любили дівчата навесні.

Вони ж бо знали, діти, що квіти ці чудові.

Це символ материнської любові і краси.

 

Лілея – символ чистоти та недоторканості.

Волошка – символ простоти, ніжності

Що символізують кольори стрічок у віночку:

Рожеві – символ достатка, врожаю

малинові – дарують людям здоров"е

фіолетові – символ мудрості

помаранчеві – символ хліба

сині – символ води, яка дає всьому живому сили

 блакитні– символізують небо та здоров"я

зелена– символ життя, краси та мудрості

 жовті – як символ сонця.

 коричнева  – символ землі– годувальниці.

"Словник української мови" дає такі пояснення слову "хліб":

хліб —це зерно, яке перемелюють на борошно;

хліб — це випечений виріб з борошна, продукт харчування;

хліб — це рослини в полі (ярові, озимі), хлібне поле;

хліб — це харчі, прожиток (заробляти на хліб);

хліб — це заробіток, як засіб існування (відібрали останній хліб або жити на чужих хлібах, на утриманні когось);

хліб насущний — щоденні, звичайні харчі.

Прислів"я про хліб:

«Хліб — усьому голова»

«Хочеш їсти калачі, не сиди на печі” «

Без хліба суха бесіда»

«Аби хліб, а зуби знайдуться»

«Грушка — минушка, а хліб — кожен день»

ВІрш про хліб

Коли мати хліб пекла,

У хаті, сонечко вставало і врочисто –

Рушники, мов голуби крилаті, з висоти зліталися на тісто.

Коли мати хліб пекла,

Ми діти, поумивані сиділи і тихенькі…

Починали, мабуть, розуміти

Нероздільність хліба, пісні й неньки.

Загадки про хліб

В землю кидалося,

На повітрі розгулялося,

В печі гартувалося,

Запахом своїм всіх приваблює

 

Б'ють мене ломакою,

Ріжуть мене ножакою.

Це від того мене гублять,

Що всі мене дуже люблять

Калина — Символ рідної землі, отчого краю, батьківської хати. Росте калина на всій террторії України в тінистих лісах, у гаях, узліссях, дібровах, на схилах і лісових галявинах поряд з іншими деревами. Її садять і біля хати. Калина коло хати — здавна найперша ознака оселі українця. Існує гарний звичай, який на жаль подекуди вже починають забувати. Біля щойно зведеної оселі на першому місці висаджують калину, і поки посадять інші дерева, кущі калини які розростаються, милуючи зір білим цвітом навесні чи рубіновими кетягами ягід восени, як символ родинного добробуту і достатку.

Вірші про калину

Посадіть калину коло тину, щоби злагода цвіла!

Буде щедрою родина-буде честь їй і хвала.

Посадіть калину… коло хати, щоб на всеньке, на життя!

Стане кожен ранок святом, дітям буде вороття.

А, щоб цвіт її не стерся, не зів'янув в спорищі,

Посадіть коло серця, щоб цвіла вона в дущі.

 

Калино весела,

Калино червона,

Люблю твоє листя,

Та росяні грона.

Сонцем мов налита

І сама від сонця

Звисли мов намисто,

Калинові гронця.

До нашої стежки

Нахилилась віттям.

Зоряно з тобою

Матері і дітям.

- - - - -- --- -- -- - - - - - - - - - - - -- - - - - -- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -- - - 

                    Українське житло

В традиціях українського будинка (хати) ми бачимо безмежний прояв творчих нахилів народу, його досвіду,знань та художнього смаку. Народне житло оригінальне не тільки по формі, але і за  внутрішнім змістом. Кожна річ в ньому окрім практичного призначення, має ще духовний образ. Хату кожна господиня прибирала бережно:«Без господаря двір, без господині хата плаче» - , говорить народне прислів'я. «Гляди ж, дочко, - вчить мати в одній з казок свою дочь перед заміжжям – як будеш у свекра, то вставай раненько, умивайся біленько, вимітай хату і сіни, коло хати подмітай, поприбирай, а в суботу ввечері припічок підмаж, долівку вимаж, то тебе і чоловік буде жаловать і од людей знаруги не буде». Тому в хатині повинно бути завжди чисто і охайно, біленький, розмальований кольоровою глиною, прикрашений квітами та пахучими травами. Біла хата, на думку Т.Г. Шевченка, найбільш видатна прикмета українського села: Хати біленькі виглядають,

                                                            Мов діти в білих сорочках...

Хати в Україні, в більшості регіонів, були білі, мазані. Тільки в деяких західних регіонах їх фарбували в жовті та блакитні кольори. Своєрідністю відрізнялась архітектура будиночків Карпат.

Хата мала головну кімнату (залу, велику хату) та кухню (хатину, ванкір, алькір, теплушку, боківку). Кожна хата мала сени, а в сенах окремі комори (комірчини, хижки, клітні, стебки). Продовження хати – ґанок, над ним подовжено дах (піддашшя, піддашок, нідсобійка). Подвір'я обгороджували дерев'яним забором або плетеним тином, були і ворота. У дворі були – хлів, конюшня, (хлів, стайня, стебок, льох, комори).

Традиційним оформленням українського житла була українська піч (внутрішній кут з боку дверей). В хаті – довгі лави. Лави використовували для сидіння вдень, вночі на лавах спали.

В кутку хати по діагоналі від печі стояв стіл. Таке розташування  визначалось декількома його функціями - там працювали, святкували або грустили, їли, тому ставили його в чистій та освітленої частині жила.

Великий стіл являв ідею єдності, родинності, згоди та злагоди. За ним збирались усі разом, щоб їсти, тому він сприймався як «годувальник» родини.

Поруч з дверима, навпроти печі, був мисник (шафа для посуду), вони разом з піччю та лавами становили кухонну групу меблів.

По діагоналі від  печі був парадний кут (покуть, червоний кут), в якому знаходились  ікони(образи), прикрашені покутними  рушниками,  квітами, лампадкою.

Необхідним атрибутом житла і побуту була велика скриня, прикрашена різьбленням, вижиганням, окована залізом.Їх спочатку використовували замість столу, а згодом почали зберігати святковий одяг, придане, цінні речі. Про скриню дбали всі жінки ще в пору дівоцтва. Тут  ховалися наряди, вінок, рушники, прикраси, а в прискринку ховались «таємниці»: пов'язане в вузлики різне зілля, котре мало магічну силу.

Ніхто не мав права заглядавати в скриню - ні мати, ні батько, ні сестра. Скриня лишалася власністю дівчини, а пізніше жінки на все життя. У спадок він міг перейти тільки після смерті.

Скриню ставили в хаті біля столу. Мальовані чи різні, вони завжди виділялись серед інших селянських меблів, котра здебільшого не розмальовувалась. Скриня була символом майбутньої нової родини. Молода дружина вивозила його з рідного будинку як спогади про своє дівоцтво, як частина родового очага, батьківської хати, звичаїв, духовних та моральних принципів. Вона ставала «фундаментом нової родини».

До елементів конструкції житла належить сволок (брус, на якому тримається стеля в хаті). Для нього обирали стовбур кедру, котрому надавали квадратної чи прямокутної форми. На Прикарпатті існував навіть звичай переносити міцний сволок з старої хати в нову. Біля печі, будували дерев'яний настіл, лежанку-піч, на якій вночі спала сім'я.

Український будинок прикрашали вишитими рушниками, килимами, веретами, копнами, покривалами, ряднами.Прикрасою української хати є колодязь з журавлем чи лелечине гніздо.

Традиційний український посуд:

До традиційного українського посуду належить миска и полумисок.

Миска - глибока керамічна посудина, глазурована (чи не глазурована), розписи різного кольору в залежності від регіона. Використовується для перших страв та в господарстві.

Полумисок - керамічний посуд з поглибленням - використовують для перших та других страв.

Горшики - керамічні, виготовлені на гончарному колі, використовується для приготування та зберігання їжі.

Макитра – глибокий керамічний посуд для вареників, картоплі.

Кринка – глиняний посуд для зберігання молока.

Ще в Україні є своєрідні глиняні, керамічні посудини – куманці, барильця, горнятка тощо.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

УКРАЇНСЬКА  НАЦІОНАЛЬНА     КУХНЯ

 

Милі гості, просим сісти, вареники будем їсти,

Вареники непогані, вареники у сметані.

В кожній хаті на Вкраїні вареники варять нині,

Це вареники знаменні, як їх родичі — пельмені.

Вас чекають у макітрі вареники дуже ситні,

Вареники круглолиці — із найкращої пшениці.

Їжте, їжте, просим щиро, вареники наші з сиром,

Вареники непогані, вареники у сметані.

Українська кухня сформувалась протягом століть, смаки і уподобання нашого народу залежали від багатьох факторів: кліматичного, природних та соціально-економічних умов, умов історичного розвитку.

Ще з давнини наші предки протягом тижня чередували пісні дні(понеділок, середа, п"ятниця) з м"ясо-молочною їжею.Понеділок традиційно залишався в Україні пісним днем. У деяких регіонах - абсолютно пісним (голодним). Коли ж дозволялось їсти м"ясні страви, то їх традиційно вживали з квашеною, свіжею та тушкованою капустою, а також з іншими овочами. Це сприяло кращему засвоєнню. Салом чи жиром приправляли кашу.Біла українська хата була в зелені садка. А фрукти та овочі здавна складали основу в харчуванні українців.

Три тисячі років тому (період Трипільської культури) наші предки вже вирощували пшеницю, ячмінь та просо. У веснянці описується  цей процес:

А ми просо сіяли, сіяли,

Ладо сіяли, сіяли.

А ми просо витопчем, витопчем,

Ладо витопчем, витопчем.

Літописи та інші письмові пам"ятки, а також археологічні розкопки свідчать про багацтво та різномаїття їжі, що вживалась населенням Київської Русі. Окрім продуктів переробки зерна та різних овочів (капусти, ріпи, цибулі, часнику), до складу їжі входило м"ясо домашніх тварин (свиней, овець, кіз, коров та телят) та птахів (кур, гусей, качок, тетеревів та рябчиків). З диких звірів частіше усього вживали в їжу диких свиней (вепри), зайци, олені, лосі, косулі та інші, які добували на полюванні. Є також про вживання молока, коров"ячого масла та сиру. Вагоме місце в харчуванні наших предків здавна займала риба, вживалась ікра різних видів риб.

В сільськоу господарстві з"являються нові культури. Збільшуються посеви гречихи (гречки), котра була завезена з Азії ще в XI-XII ст., але не мала до сих господарського призначення. З гречихи почал виготовляти крупи та борошно. З Средньої Азії через Астрахань козаки завозять в Україну шелковицю та кавуни. З Америки через Європу потрапляють до нас такі культури, як кукурудза, гарбузи, квасоля, стручковий перець. В цей період входять в харчування страви з квасолі, спаржи, селери. Квасоля культивується двох видів - лущільна(на зерно) та овочева (на зелені стручки).Поряд зі сладким перцем, котрий використовується для приготування страв, вирощували й гіркий як приправу. У XVIII ст. в Україні розпорвсюджуються посіви картоплі, котра швидко входить в харчування населення, її починають широко використовувати для приготування перших та других страв. Майже усі первші страви – борщі, уха та інші - готують з того часу з картоплею. У цей же час в Україні з"являється шпинат, котрий використовують для приготування зелених борщів та других страв - бабок та сичеників. Починають також вырощувати суницю та полуницю, що сприяє розширенню асортименту страв української кухні. Поліпшенню якостей українських страв сприяла поява на українських землях в XVIII ст. соняшника, з якого почали робити олію, та гірчиці - приправи до м"ясних страв. У XIX ст. в Україні з"являються томати та баклажани, котрі знашли широке залучення в національній кухні.Значно розширили асортимент українських блюд цукро буряки та виробнитво цукру з XIX ст. До цього часу населення України використовувало для приготування солодких страв та страв з борошна здебільшого мед, оскільки цукор з тростини ввозився зза кордону і був дуже дорогий та недоступний для простого населення. Буряковий цукор був набагато дешеве,  його почали широко використовувати для приготування різних страв та напоїв. В меню з"явились різні бабки, солодкі каші тощо.

Страви народної кухні та найдавніші за походженням, не складні в приготуванні та висококалорійні зернові каші. Вони виготовлялись з проса (пшенична, ячменна), ячменя(пенцак, зубці, путря), гречихи, кукурудзи (кулеш, мамалига), овса, зрідка пшениці.З цих круп варили й жидкі страви: пшоняний куліш, ячний крупник, гречану лемішку, пшеничну або житню соломаху.Наші предки, як і сучасні українці, дуже любили перші страви- супи та борщі.Що стосується українського борщу, то з давніх часів всюди  в Україні готували це «варево зєл"єм», в котре додавали овочі та приправи. В нього могло входити до 20 компонентів, проте основним вважався буряк. Його готувала кожна родина в будь-яку пору року.

З борошна в Україні готували галушки, лапшу, вареники, варениці, в західній частині її - кльоцкі, на Поліссі - коми.Вареники начиняли капустою, картоплею, сиром, гречишною кашею, маком, вареними чи товченими сухофруктами, свіжими ягодами, а на Полтавщині - ще й вареною квасолею, часом перетертою з калиною, підсмаженим пшеничним борошном.

З випічки найголовнішу роль відігравав хліб.«Хліб — усьому голова», «Без хліба суха бесіда», «Рибка без хліба бридка» - ці та інші прислів"я говорять про велику роль хліба в побутовій культурі. Хліб був не тільки їжею, він виконував й символічну функцію вбагатьох обрядах. Хліб готували раз на тиждень, частіше за все в суботу. Цим займались жінки, рідше дівчата. Виготовлення хліба було своєрідним ритуалом. Не можна було випікати хліб в п"ятницю, тримати двері відкритими при посадці хліба в піч, давати в борг з хтиа хлібну кадку та лопату.

З тіста також готували перепічки, або підпалки.Пекли книші, пампушки з маслом, пироги з капустою, гречишною кашею, сиром, варениками чи підсмаженими патрохами, цибулею, горохом, квасолею, маком, гарбузом, ягодами та фруктами. Ці вироби, як і хліб, лише на великі свята пекли  з пшеничного борошна, частіше з житнього.

Мешканці України з давнини готували різні напої: наливки, настійки, пиво, кваси, узвари, спотикачі та інші.

У давнину в народі складали короткі речення - скоромовки, з метою навчити дітей чітко говорити окремі важкі звуки. Приклади скоромовок пов"язаних з їжею:

Котилася торба з високого горба.                             Мидір, Сидір і Каленик
А в тій торбі хліб-паляниця.                                     Збудували тут куреник.
Кому доведеться, той і наїсться.                             У куренику сидять,
                                                                                        По варенику їдять.
                                                                                        В нас вареників немає,
                                                                                       Хто спочатку починає?

 

Стоїть півень на току у червонім чобітку.
Будем півника просити: «Ходи жито молотити!»

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

                           Прислів'я та приказки про осінь

 

Опеньки з'явилися — літо скінчилося.

Як листя жовтіє, то поле смутніє

Весна багата на квітки, а осінь — на сніпки.

Осінь збирає, а весна з'їдає.

Восени багач, а навесні прохач (проситель).

Восени і в горобця є питво.

Восени й горобець багатий.

Осінь усьому рахунок веде.

Як вересніє, то дощик сіє.

Восени ложка води, а цебер грязі.

Восени день блисне, а три кисне.

Осінь на рябому коні їздить.

Жовтень ходить по краю та виганяє птиць із гаю.

Плаче жовтень холодними сльозами.

У листопаді зима з осінню бореться.

Як листопад дерев не обтрусить, довга зима бути мусить.

Листопад вересню онук, жовтню син, зимі рідний брат.

Прийшла Покрова — сиди, чумак, дома.

Покрова землю листом покрива.

Покрова покрий землю сніжком, а дівчину платком.